Тип кишковопорожнинні – Підцарство Багатоклітинні. Шкільна бібліотека

Кишковопорожнинні — примітивні багатоклітинні водні організми, що виникли в протерозойську еру. Відомо до 9 тис. видів, серед яких є вільноживучі, прикріплені та колоніальні форми. Усім представникам типу властиві такі особливості:

1) тіло складається з двох шарів — екто- й ентодерми, між якими є мезоглея;
2) в ектодермі знаходяться жалкі клітини, отрута яких паралізує жертву й відлякує ворогів;
3) тіло має променеву симетрію;
4) вперше з’являється нервова система;
5) намічається тенденція до порожнинного травлення, яке відбувається в гастральній (кишковій) порожнині.

Унікальною особливістю кишковопорожнинних є наявність жалких клітин. Кожна жалка клітина має капсулу, заповнену отрутою; у капсулу занурена згорнута жалка нитка. На поверхні клітини знаходиться чутлива волосина, у разі дотику до якої жалка нитка, рясно змочена отрутою, викидається назовні та встромлюється в тіло жертви. Отрута кишковопорожнинних має нервово-паралітичну дію.

У типі Кишковопорожнинні виділяють три класи: Гідроїдні, Сцифоїдні, Коралові поліпи.
Клас Гідроїдні. Гідра — це поліп, що має видовжену форму. На передньому кінці знаходиться ротовий отвір, оточений віночком із 5—12 щупалець, на задньому — підошва, за допомогою якої тварина прикріплюється до субстрату. Стінка тіла складається з екто- й ентодерми, а між ними знаходиться драглиста маса — мезоглея. Ектодерма утворена епітеліально-м’язовими клітинами, в яких розрізняють тіло (виконує покривну функцію) і довгий відросток. Відросток має м’язове волокно; сукупність відростків дає можливість щупальцям і тілу гідри стискатися у разі дії подразників. В ектодермі також знаходяться жалкі, нервові, статеві і недиференційовані клітини. Нервові клітини мають довгі відростки, які утворюють у сукупності нервове плетиво. Така нервова система називається дифузною. Ентодерма представлена двома типами клітин: епітеліально-м’язовими і залозистими. Перші, як і відповідні клітини ектодерми, мають відростки і також беруть участь у рухах гідри. Крім того, вони несуть 2—5 тонких джгутиків, спрямованих у кишкову порожнину, які виконують важливу роль у процесах живлення.

Гідра, як і інші кишковопорожнинні,— хижак; живиться дрібними водними тваринами, личинками комах, інфузоріями.
Гідри — малорухливі тварини; більшу частину часу проводять у прикріпленому стані. Пересуваються вони почергово прикріплюючись до поверхні то ротовим кінцем тіла, то підошвою.
Прісноводна гідра розмножується нестатевим (вегетативним) і статевим шляхом.
Клас Сцифоїдні. Тіло сцифоїдної медузи (купол) має форму парасольки або дзвона. У центрі нижнього боку купола знаходиться ротовий отвір, по краях — щупальця, рясно вкриті жалкими клітинами. Деякі щупальця медуз видозмінюються, сильно зменшуються в розмірах і несуть органи чуттів — вічка (світлочутливі органи) і статоцисти (органи рівноваги).

Нервова система сцифоїдних дифузного типу. У ділянці щупалець спостерігається концентрація нервових клітин.
Рот веде до великої гастральної порожнини, яка має чотири бічні вирости (радіальні канали), які часто відкриваються в замкнений кільцевий канал, що йде по периферії парасольки.
Медузи роздільностатеві. У життєвому циклі сцифоїдних спостерігається чергування поколінь — статевого і нестатевого.

Вільноживучі медузи являють собою статеве покоління, що розмножується тільки статевим шляхом з утворенням чоловічих і жіночих гамет. Унаслідок дроблення зиготи розвивається личинка. Личинка прикріплюється до субстрату; на її верхньому кінці утворюються ротовий отвір і віночок щупалець; вона перетворюється на поліп — безстатеве покоління. Поліпи сцифоїдних ведуть прикріплений спосіб життя і не утворюють колоній. Від поліпа починають відгалужуватися диски — маленькі медузи. Вони рухливі, активно живляться, ростуть і незабаром перетворюються на дорослих медуз. 

Розкажи корисну інформацію у соцмережах