Ivan Nechui-Levytsky was born on November 25th, 1838 in Steblev, Cherkassy region, and died on April 15th, 1918 in Kyi v. He was a Ukrainian realist novelist of the post serfdom reform period. He drew upon his background as a seminary student and, later, a provincial teacher, to depict the educated and lower classes in some of the earliest social novels in Ukrainian literature. His works include “Prichepa” (1869; “The Intruder”), “Khmary” (1874; “Clouds”), “Kaydasheva simya” (1879; “The Kaydash Family”), and “Burlachka” (1881; “A Factory Girl”).
Ivan Kotliarevsky was born on September 9th, 1769 in Poltava and died on November 10th, 1838 in Poltava. He is the author whose burlesque-travesty of Vergil’s “Aeneid’ was the first work written wholly in the Ukrainian language; it distinguished him as the father of modern Ukrainian literature. The “Eneyida” (1798) transmutes Aeneas and the Trojans into Cossacks that were roving in every land in the period after the suppression of the Zaporozka Sich in 1775. The work brings together valuable materials not only from the vernacular but also from various distinctive idioms; e.g., those of seminarians, wanderers and thieves. Kotlyarevsky also wrote several plays that still form a part of the classic Ukrainian repertoire.
Taras Hryhorovych Shevchenko was born on March 9th, 1814 in Morintsy and died on March 10th, 1861 in St. Petersburg. He was the foremost Ukrainian poet of the 19th century and a major figure of the Ukrainian national revival. Born a serf, Shevchenko was freed in 1838 while a student at the St. Petersburg Academy of Art. His first collection of poems, entitled “Kobzar” (1840; “The Bard”), expressed the historicism and the interests of the Ukrainian Romantics, but his poetry soon moved away from nostalgia for Cossack life to a more sombre portrayal of Ukrainian history, particularly in the long poem
“The Haidamaks” (1841). When the secret Brotherhood of Saints Cyril and Methodius was suppressed in 1847, Shevchenko was punished by exile and compulsory military service for writing the poems “The Dream,” “The Caucasus,” and “The Epistle,” which satirized the oppression of Ukraine by Russia and prophesied a revolution.
Though forbidden to write or paint, Shevchenko clandestinely wrote a few lyric poems during the first years of his exile. He had a revival of creativity after his release in 1857; his later poetry treats historical and moral issues, both Ukrainian and universal.
Lesia Ukrayinka is a pseudonym of Larysa Petrivna Kosach-Kvitka. She was bom on February 25th, 1871 in Novohrad-Volynsky and died on August 1st, 1913 in Surami, Georgia. She was poet, dramatist, short-story writer, essayist, and critic who was the foremost woman writer in Ukrainian literature and a leading figure in its modernist movement.
The daughter of intellectuals, Ukrayinka was stricken with tuberculosis in 1881 and travelled widely thereafter in search of a cure. Her early lyrical verse, influenced by Taras Shevchenko, dealt with the poet’s loneliness and social alienation and was informed by a love of freedom, especially national freedom. The collections “Na krylakh pisen” (1893; “On the Wings of Songs”), “Dumy і mriyi” (1899; “Thoughts and Dreams”), and “Vidhuky” (1902; “Echoes”) established her as the leading young Ukrainian poet of the day.
She was active in the Ukrainian struggle against tsarism and joined Ukrainian Marxist organisations, translating the’Communist Manifesto into Ukrainian in 1902. In 1907 she was arrested and after her release was kept under observation by the tsarist police. She married the musical expert and specialist in folklore Klyment Kvitka in 1907.
Ukrayinka concentrated on poetic dramas from about 1906 on. Her plays were inspired by various historical milieus — e.g., the Old Testament in “Oderzhyma” (1901; “A Woman Possessed”) and “Vavylonsky polon” (1908; “The Babylonian Captivity”), the world of ancient Greece and Rome, the early Christian era in “U katakombakh” (1906; “In the Catacombs”) and “Na poli krovy” (1911; “On the Field of Blood”). Folk songs and fairy tales provide the framework for “Lisova pisnya” (1912; “Forest Song”), in which Ukrayinka reflects the problems between good and evil. Her historical drama “Boyarynya” (1914; “The Noblewoman”) is a psychological tragedy centring on a Ukrainian family in the 17th century.
Ukrayinka also wrote short stories and critical essays and did masterful translations of works by Homer, William Shakespeare, Lord Byron, Victor Hugo, and Ivan Turgenev.
VOCABULARY
to depict [dɪ’pɪkt] — описувати, зображувати
to distinguish [dɪs’tɪŋgwɪʃ] — відрізняти, характеризувати
to transmute [trænz’mju:t] — перетворювати
foremost [‘fɔ:məust] — передовий; видатний
a serf [sə:f] — кріпак
sombre [‘sɔmbə] — понурий, сумний, безрадісний
exile [‘eksaɪl] — заслання
to prophesy [‘prɔfɪsaɪ] — пророкувати; провіщати; передбачати
clandestine [klaen’destɪn] — таємний, нелегальний; підпільний
milieu — обстановка, оточення
masterful [‘ma:stəful] — майстерний
QUESTIONS
I. What are the main features of Ivan Nechui-Levytsky’s novels?
2. What did Ivan Nechui-Levytsky depict?
3. What distinguished Ivan Kotliarevsky as the father of modern Ukrainian literature?
4. What is the Eneyida famous for?
5. Who was the foremost Ukrainian poet of the 19th century?
6. What can you say about Shevchenko’s poetry?
7. What did Lesia Ukrayinka write?
Українські письменники
Іван Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблів на Черкащині і помер 15 квітня 1918 року в Києві. Він був українським письменником-реалістом періоду після скасування кріпацтва. Бувши студентом семінарії і, пізніше, провінційним учителем, він зображував освічені і нижчі класи в деяких із найперших суспільних романів в українській літературі. До його творів належать «Причепа» (1869), «Хмари» (1874), «Кайдашева сім’я» (1879), «Бурлачка» (1881) та ін.
Іван Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві і помер 10 листопада 1838 року в Полтаві. Він є автором жартівливої пародії на «Енеїду» Вергілія, першого твору, написаного повністю українською мовою; він став відомим завдяки їй як батько сучасної української літератури. В «Енеїді» (1798) автор перетворює Енея і троянців на козаків, що блукали по світу після придушення Запорозької Січі 1775 року. У творі зібрані разом цінні матеріали не тільки з рідної мови, а й з різних характерних діалектів, наприклад діалекти семінаристів, мандрівників і злодіїв. Котляревський також написав кілька п’єс, які дотепер є частиною класичного українського репертуару.
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Морин-ці і помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Він був видатним українським постом XIX ст. і головною фігурою українського національного відродження. Народжений кріпосним,Шевченко був звільнений 1838 року будучи студентом Петербурзької академії мистецтв. Його перша збірка віршів під назвою «Кобзар» (1840) відображала історизм і інтереси українських романтиків, але скоро у своїх поемах він переходить від ностальгії за козацьким життям до більш похмурого зображення української історії, особливо в довгій поемі «Гайдамаки» (1841). Коли таємне Кирило-Мефодіївське товариство було заборонено 1847 року, Шевченко був відправлений у заслання на обов’язкову військову службу за написання поем «Сон», «Кавказ» і «Послання», які висміювали гніт України Росією і пророкували революцію.
Хоч Шевченкові заборонили писати або малювати, він таємно написав кілька ліричних поем протягом перших років свого заслання. Після звільнення з заслання 1857 року він знову почав писати; в його пізніших поемах розглядаються історичні і моральні проблеми, як українські, так і всесвітні.
Леся Українка — це псевдонім Лариси Петрівни Косач-Квітки. Вона народилася 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському і померла 1 серпня 1913 року в м. Сурамі. Грузія. Вона була поетесою, драматургом, новелістом, есеїстом і критиком, видатною письменницею в українській літературі і провідною особистістю в модернізмі.
Дочка інтелігентів, Українка захворіла на туберкульоз 1881 року і відтоді багато подорожувала в пошуках лікування. Її рання лірична поезія, на яку вплинув Тарас Шевченко, відображає самоту і суспільне відчуження поетеси і сповнена любові до свободи, особливо національної свободи. Збірки поезії «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902) утвердили її як видатну молоду українську поетесу.
Вона брала активну участь в українській боротьбі проти царизму і вступила в українські марксистські організації, 1902 року переклала Комуністичний маніфест українською мовою. 1907 року вона була заарештована і після звільнення за нею був установлений нагляд царської поліції. Вона вийшла заміж за музикознавця і фольклориста Климента Квітку в 1907 році.
Українка зосередилась на поетичних драмах приблизно з 1906 року. Її драми надихались різною історичною атмосферою — наприклад, Старим Завітом в «Одержимій» (1901) і «Вавилонському полоні» (1908), світом античної Греції і Риму, ранньої християнської ери «В катакомбах» (1906) і «На полі крові» (1911). Народні пісні і казки прикрашають «Лісову пісню» (1911), в якій Українка відображає проблеми добра і зла. Її історична драма «Бояриня» (1914) — це психологічна трагедія, що відбувається в українській сім’ї XVII ст.
Українка також писала короткі оповідання й критичні нариси і зробила майстерні переклади творів Гомера, Вільяма Шекспіра, лорда Байрона, Віктора Гюго та Івана Тургенєва.