Oral literature in Ukraine can be traced to pre-Christian times. Pagan ritual songs were subsequently much modified by association with various church feasts (e.g., kolyadky with the Christmas cycle). The heroic epics (byliny) of the early medieval period may have survived in Ukraine until the 16th century, but they were then wholly superseded by historical songs (dumy) based on events in the 16th and 17th centuries in Cossack Ukraine.
Written literature began with Christianization and the introduction of Old Church Slavonic as a liturgical and literary language. The literary
heritage of the Ukrainian people in the early period, from the 11th to the 13th century, is that of Kievan Rus’; their works were written in Church Slavonic. The earliest works of the Kievan period (10th century and following) were the historical annals: “Povist vremennykh lit” (“Tale of Bygone Years”), the Hypatian (Kievan) chronicle, and the Galician-Volhynian chronicle. The 12th-century “Slovo о polky Ihorevi” (“The Song of Igor’s Campaign”) is a unique historical epic, the most prominent piece of literary heritage of Kievan Rus’. Sermons, tales, and lives of the saints were the major genres. The major authors of this period were the chronicler Nestor, the sermon writers Ilarion of Kiev, Cyril of Turov, and Prince Volodymyr (Vladimir) II Monomakh.
After the Mongol destruction of Kievan Rus in the 13th century, literary activity in Ukraine declined. A revival began in the late 16th century with the introduction of printing, the Reformation ferment, and the advance of the Counter-Reformation into Polish-dominated Ukrainian lands. The Union of Brest-Litovsk (1596), which united several million Ukrainian and Belarusian Orthodox believers with Rome, stimulated an exceedingly rich polemical literature, with the “Apocrisis” (1598; “Reply”) of the pseudonymous Khrystofor Filalet and the anonymous “Perestoroha” (1605; “Warning”) on the Orthodox side and the “Antirizis” (1599; “Refutation”) of Ipaty Poty in the Uniat camp. The most distinguished and prolific polemicist was the Orthodox Ivan Vyshensky, whose ornate style combines Church Slavonic withvernacular elements.
The major current in Ukrainian literature of the 17th and 18th centuries, as in all of Europe, was the Baroque, with its love of adornment and originality. Among the major figures of this age were Kasiyan Sakovych and Ivan Velychkovsky in verse, Yoaniky Galyatovsky in homiletics, and Teofan Prokopovych in drama. Historical writing is best represented by the Cossack chronicle of Samiylo Velychko (1720). Of interest for their content and their literary qualities were the 18th-century writings of the philosopher Hryhory Skovoroda, styled the “Ukrainian Socrates.”
After the fall of Kievan Rus’ in the 13th century, distinctive dialectal characteristics of the Ukrainian language emerged, but for many centuries thereafter the language had almost no literary expression, owing to Ukraine’s long political subordination and the consequent use of Belarusian, Polish, Russian, and Church Slavonic for official purposes. It was not until the end of the 18th century that modern literary Ukrainian emerged out of the colloquial Ukrainian tongue, and an era of prolific writing began.
VOCABULARY
pagan [‘peɪgən] — язичницький
feast [fi:st] — свято
medieval [,mədɪ’i:v(ə)l] period — середньовічний період
to supersede [,sju:pə’si:d] — заміняти; витісняти; приходити на зміну (чомусь)
heritage [‘herɪtɪdʒ] — спадщина
sermon [‘sə:mən] — проповідь
to decline [dɪ’klaɪn] — занепадати
revival [rɪ’vaɪv(ə)l] — відродження
prolific [prə’lɪfɪk] — плідний, плодовитий
orrtate [ɔ:’neɪt] style — пишномовний стиль
vernacular [və’nækjulə] — національний, народний,
рідний (про мову)
adornment [ə’dɔ:nment] — прикраса
homiletics [,hɔmɪ’letɪks] — церк. збірн. проповіді
QUESTIONS
1. What can you say about oral literature in Ukraine ?
2. When did written literature begin?
3. What is the literary heritage of the Ukrainian people in the early period, from the 11th to the 13th century?
4. What happened after the Mongol destruction of Kievan Rus’ in the 13th century?
5. What events stimulated a revival?
6. What was the major current in Ukrainian literature of the 17th and 18th centuries?
7. Why did the Ukrainian language have almost no literary expression for many centuries thereafter?
Українська література. Ранній період
За усною творчістю в Україні можна простежити ще з дохристиянських часів. Язичницькі ритуальні пісні були згодом дуже змінені згідно з різними церковними святами (напр., колядки до Різдва). Героїчний епос (билини) раннього середньовічного періодузберігалися в Україні до XVI ст., але потім їх повністю замінили історичні пісні (думи), в основу яких покладені події Козацької України XVI і XVII ст.
Писемна творчість набула розвитку з введенням християнства і старослов’янської церковної як літургійної, так і літературної мови. Літературна спадщина українського народу в ранній період, від XI до XIII ст., — це література Київської Русі, написана старослов’янською церковною мовою. Найбільш ранні твори Київського періоду (X ст. і подальші) були історичними аналами: «Повість минулих літ», Іпатіївський літопис (Київський) і Галицько-Волинський літопис. «Слово о полку Ігоревім» XII ст. є унікальним історичним епосом, найвидатнішою літературною пам’яткою Київської Русі. Проповіді, розповіді і житія святих були головними жанрами тогочасної літератури, авторами яких є літописець Нестор, проповідники Іларіон Київський і Кирило Туровський, князь Володимир Мономах.
Після знищення Київської Русі в ХІІІ ст. монголами літературна діяльність в Україні занепала. Відродження почалося наприкінці XVI ст. з введенням друкарства, з бурхливим розвитком Реформації і просуненням контрреформації на українські землі, які перебували під владою Польщі. Брестська унія (1596), яка об’єднала кілька мільйонів українських і білоруських православних віруючих з Римом, стимулювала надзвичайно багату полемічну літературу: вийшли такі твори, як «Апокрисис» (1598), що був виданий під псевдонімом Христофора Філалета, анонімний твір «Пересторога» (1605) з православного боку і «Антиризис» (1599) Іпатія Потія з табору уніатів. Найвизначнішим та плідним полемістом був православний Іван Вишенський, чий пишний стиль поєднує церковнослов’янську мову з народними елементами.
Основним стилем в українській літературі XVII і XVIII ст., як і в усій Європі, було бароко, з його любов’ю до прикрас і оригінальності. Серед головних представників цього століття були Касіян Сакович і Іван Величковський у віршах, Іоаникій Галятовський у проповідях і Теофан Прокопович у драмі. Історична література найкраще представлена Козацьким літописом Самійла Величка (1720). Цікавими за своїм змістом і літературними якостями є твори філософа XVIII ст. Григорія Сковороди, стилізованого «українського Сократа»
Після падіння Київської Русі в XIII ст. починають з’являтися характерні для української мови діалекти, але протягом багатьох століть з того часу мова не мала майже ніякого літературного вираження внаслідок тривалої політичної залежності України і послідовного використовування білоруської, польської, російської і церковнослов’янської мов для офіційних цілей. Тільки наприкінці XVIII ст. на основі розмовної української мови з’являється сучасна літературна українська, і починається ера плідного писання.