Тканини рослинного організму
Тканини — стійкі комплекси клітин, схожі за походженням, будовою та пристосовані до виконання однієї або декількох однакових функцій.
Твірні тканини (меристеми) складаються з дрібних молодих клітин, здатних до багаторазового поділу. У результаті диференціації клітин меристем утворюються інші тканини.
Покривні тканини забезпечують захист від негативного впливу навколишнього середовища і регуляцію процесів обміну із зовнішнім середовищем. Епідерма — покривна тканина, що складається з одного шару живих клітин, головна функція якої — регуляція газообміну і транспірація. Вона часто вкрита щільним нальотом — кутикулою, яка залежно від вологості змінює свою проникність для рідин і газів. Перидерма — багатошарова покривна тканина, що складається з клітин із потовщеними восковими стінками, які перешкоджають проникненню або втраті води. Кірка — тканина, що захищає рослини від механічних ушкоджень, різкої зміни температур, поїдання тваринами.
Механічні тканини виконують функцію скелета. Особливістю будови клітин є міцна потовщена оболонка. Механічні тканини поділяються на два типи — коленхіму і склеренхіму.
Провідні тканини забезпечують обмін продуктами метаболізму між надземними і підземними частинами рослини, а також здійснюють взаємозв’язок між усіма частинами рослини. Флоема забезпечує низхідний потік речовин від листків до коріння. Ксилема здійснює транспорт води і розчинених у ній речовин від коренів до надземних частин рослини.
Асиміляційні тканини здійснюють фотосинтез. Вони складаються з однорідних паренхімних клітин, іноді носять назву хлоренхіма.
Запасаючі тканини накопичують запасні речовини.
Всисні тканини забезпечують споживання води рослинним організмом. Найважливіша — ризодерма, покривна поверхня молодого коріння.
Видільні тканини секретують різні речовини. Це можуть бути продукти життєдіяльності, отрути для захисту від поїдання, ферменти, речовини-приманки.
Органи рослин
Органи рослин поділяють на вегетативні та генеративні. До вегетативних органів відносять корінь, стебло, листок і бруньку, до генеративних — квітку.
Пагін є основним надземним органом вищих рослин. Він складається з осьової частини — стебла, і розташованих на ньому листків і бруньок. Ділянка стебла, від якого відходить один або декілька листків, називається вузлом, ділянка стебла між двома сусідніми вузлами — міжвузлям.
- Нижчі спорові рослини — водорості
Водорості — нижчі спорові рослини з фототрофним типом живлення. Водорості можуть бути одноклітинними, колоніальними і багатоклітинними. Особливістю багатоклітинних водоростей є відсутність диференціації тіла на тканини й органи. Тіло водоростей називається талом, або слань. Водорості живуть у водному середовищі. Деякі живуть у ґрунті або повітряному середовищі, проте всі вони потребують достатньої кількості води (наприклад, роса, туман, бризки).
Вищі спорові рослини
Для вищих рослин характерні диференціація тіла на корінь, стебло і листки, а також існування відокремлених тканин. Вищим рослинам властива правильна зміна поколінь (гаметофіт і спорофіт) у циклі їх розвитку.
Насінні рослини
Насінні рослини мають ряд пристосувань і особливостей розвитку, які виникли в ході еволюції і дозволили їм зайняти панівне положення в царстві рослин — внутрішнє запліднення, розвиток зародка усередині насінного зачатка і наявність насінини.