Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію поглинання води з ґрунту та фіксацію рослини, здатний невизначено довго рости в довжину завдяки діяльності апікальної меристеми. Основною відмінністю кореня від пагона є те, що на корені ніколи не утворюються листки.
Кінчик кореня прикритий захисним утворенням — кореневим чохликом. Він складається із живих клітин, які постійно злущуються і продукують слиз, що зволожує ґрунт і полегшує рух кореня.
Під чохликом розташовується зона поділу, товщина якої, як правило, не перевищує 1 мм. У цій зоні розташовуються майже всі здатні до поділу клітини апікальної меристеми та інші клітини і тканини, що дедалі утворюються.
Далі розташована зона розтягування. Поділ клітин у цій зоні майже припинений, вони дуже розтягуються в поздовжньому напрямі за рахунок збільшення вакуолей. На поверхні клітин у зоні поглинання утворюється безліч кореневих волосків, які є виростами клітин, проникають у ґрунт і виконують функцію поглинання води. Тканина, на поверхні клітинок якої є волоски, називається ризодермою.
Далі розпочинається зона проведення, позбавлена кореневих волосків. Вона вкрита щільною твірною тканиною, яка захищає корінь, — екзодермою.
На поперечному зрізі кореня розрізняють два шари — кору і стелу (осьовий або центральний циліндр). Внутрішній шар кори називається ендодермою. Оболонки клітин ендодерми непроникні для розчинів, тому вода та розчинені в ній речовини можуть пройти в стелу тільки по протопластах. Зовнішній шар кори — екзодерма — являє собою шар клітин, розташованих між ризодермою та ендодермою. Вона виконує провідну функцію, а після відмирання ризодерми перетворюється на захисну покривну тканину. Стела складається з твірної тканини, розташованої ззовні від провідних елементів флоеми, та ксилеми.
Головний корінь утворюється із зародкового корінця і є продовженням стебла. Бічні корені виникають на головному (бічному, додатковому) вище за зону поглинання, забезпечують галуження кореневої системи, збільшують поглинаючу поверхню і міцність фіксації рослини в ґрунті. Додаткові корені дуже різноманітні.
Кореневі системи поділяють на дві основні групи — стрижневу і мичкувату. Стрижнева коренева система характеризується добре розвиненим і помітним головним коренем. Мичкувата коренева система представлена численними додатковими корінцями, головний корінь недорозвинений або відсутній.